Відтепер розповідатимемо про різні механізми дезінформації на прикладах рашановин. Сьогодні мова йтиме про «зараження у мережі» та «створення глобальної загрози».
Як працює «зараження» у мережі?
Зараження або «стадний» інстинкт – один з методів впливу на психіку. Цей спосіб інтеграції групової діяльності виникає за значного скупчення людей. Однією з його ознак є стихійність: «всі побігли — і я побіг». Під час зараження передається емоційний стан від однієї особи до іншої на підсвідомому рівні.
Приклади:
– поставив лайк коментарю там, де було багато лайків, а текст до кінця не прочитав. Те саме з репостами;
– використання якоїсь символіки, наприклад, вдягнув футболку з буквою «Z» – усі ж в інтернеті такі носять, хоча до кінця не розумієш, що вона означає.
Механізм «зараження» використовують боти.
Під постами у соцмережах боти залишають багато емоційних коментарів, які впливають на психіку особистості, передають настрої, спонукають не через свідомість та інтелект, а через емоції до зміни думки/настрою. Так зникає критичність до інформації. Це ми і спостерігаємо у кацапського населення.
Як «створюється глобальна загроза» у медіаплощині?
«Створення глобальної загрози» – це механізм формування контенту, що скеровує суспільне невдоволення та перемикає його на потрібні маніпулятору цілі.
Принцип дії:
Ілюзорна чи реальна небезпека (наприклад, тероризму) багаторазово проговорюється в медіа. ЗМІ тиражують це як «глобальну загрозу», викликаючи в аудиторії страх, щоб створити сприятливі «умови» для подальших маніпуляцій.
Приклад:
– російські ЗМІ останнім часом розповідають про «брудну бомбу», яку хоче застосувати Україна та звинуватити у цьому росію. Такими повідомленнями
роспропаганда намагається створити «глобальну загрозу» в особі київського режиму, США, НАТО та виправдати бойові дії на території України;
– а також відвернути увагу російської аудиторії від нагальних проблем: нескінченної могилізації, провалів та втрат на фронті тощо.
Тож, не забувайте, що своїм критичним мисленням ви знешкоджуєте ворога!
